Як Захід жорстоко помилився у своїх оцінках російської армії

Хороше оснащення й доктрина мало говорять про те, як армія поведеться на війні.

Про автора: Філліпс Пейсон О’Брайєн — професор стратегічних досліджень у Сент-Ендрюському університеті в Шотландії. Він є автором книги «Як була виграна війна: повітряно-морська міць та перемога союзників у Другій світовій війні».

Дозвольте мені розповісти вам історію про армію, яка була нібито однією з найкращих у світі. Ця армія мала найкращу техніку: найважчі та найсучасніші танки, літаки нового покоління та передові кораблі. Вона вкладала кошти в модернізацію та розробляла, як вважали експерти, одну з найкращих стратегій у Європі. Скажу вам більше, вона планувала війну й вчилася брати участь у війні, яку збиралася вести, до якої, здавалося, була надзвичайно добре апідготовлена, і багато хто, а можливо, і більшість, вірив, що вона переможе.

Всі ці описи можуть бути застосовні до російської армії, яка вторглася в Україну минулого місяця. Але я говорю про французьку армію 1930-х років. Цю французьку армію вважали однією з найкращих на планеті. Вінстон Черчілль думав, що це найкраща надія світу на стримування нацистської Німеччини Адольфа Гітлера. Як він сказав у 1933 році й неодноразово повторював згодом: «Слава Богу за французьку армію».

Коли ця французька армія була справді випробувана у бою, то виявилася слабкою. Німеччина завоювала Францію менш ніж за два місяці 1940 року. Вся очікувана перевага французьких військових в оснащенні та доктрині виявилася марною. Низка проблем, у тому числі погана логістика, поганий зв’язок та низький моральний дух, переслідували армію, в якій солдати та молодші офіцери скаржилися на негнучке керівництво. У 1940 році французи мали був «найкращий» танк Char B-1. Завдяки 75-мм гарматі Char B-1 він був озброєний ліпше за будь-який німецький танк, а що стосується бронезахисту — перевершував всі танки німців. Але коли почалася битва за Францію, Char B-1 продемонстрував низку серйозних недоліків, наприклад, двигун, що споживає багато бензину, та механічна ненадійність.

Наявність гарного спорядження та гарної доктрини мало що говорить про те, як армія поводитиметься на війні. Щоб передбачити це, ви повинні проаналізувати не лише її оснащення й доктрину, але і здатність проводити складні операції, її негламурні, але важливі логістичні потреби й структуру, а також готовність її солдатів битися й помирати на війні. Головним же чином ви повинні подумати про те, як ця армія буде діяти, коли сильний противник відкриє вогонь у відповідь. Красномовно колись висловився Майк Тайсон: «Кожен має план, поки йому не дадуть по пиці».

Сьогодні в Україні ми спостерігаємо результат того, що нібито великим воякам дали по пиці. Західне аналітичне та військове співтовариство, яке вважало, що росіяни захоплять Україну за лічені дні, збентежене стійкістю українського опору. Протягом багатьох років західні «експерти» міркували про дорогу високотехнологічну «модернізацію» російських збройних сил. Нам казали, що росіяни мають найкращі танки і літаки, зокрема передові винищувачі-бомбардувальники Су-34 і танки Т-90 з одними з кращих технічних характеристик у світі. Росіяни також нібито перетворили свою армію на більш професійну, переважно добровольчу силу. Вони переосмислили свою наступальну доктрину та створили батальйонні тактичні групи — гнучкі, добре броньовані формування, що мали відіграти ключову роль у придушенні українців. Власне, багато людей покладалися на гламур війни, свого роду військову порнографію, щоб передбачити результат вторгнення Росії в сусідню країну.

Ці прогнози, засновані на привабливих, але докорінно невірних критеріях, виявилися помилковими. Західні аналітики взяли основні показники (приміром, кількість і типи танків та літаків), уявили, як ці сили реалізовують російську військову доктрину, та дійшли висновку, що українці не мають шансів. Але рахувати танки й літаки та захоплено відгукуватися про їхні технічні характеристики — не найкращий спосіб аналізу сучасних збройних сил. Як стверджує Еліот Коен із The Atlantic, системи, які Захід використав для оцінки російських збройних сил, зазнали невдачі майже так само всебічно, як і ці збройні сили. Хоча аналітики та історики витратять роки на суперечки про те, чому саме довоєнні оцінки російської армії виявилися настільки хибними, вже зараз очевидними є дві причини. По-перше, західні аналітики неправильно зрозуміли здатність російських збройних сил проводити найскладніші операції та надійність їх матеріально-технічних можливостей. А по-друге, прогнозисти приділили надто мало уваги базовій мотивації та моральному духу солдатів, які мали використати нібито чудову доктрину та техніку російської армії.

Проблеми Росії з проведенням складних операцій стали очевидні майже одразу після того, як її армія перетнула кордон з Україною. Наприклад, багато спостерігачів вважали, що численна передова російська авіація швидко запануватиме в повітрі над Україною, надавши підтримку російським сухопутним військам та серйозно обмеживши пересування українців. Натомість українці встановили набагато складнішу, ніж очікувалося, систему протиповітряної оборони, яка від початку блокувала дії російської авіації. Кинувши виклик росіянам у повітрі, українці показали, що російська армія не може ефективно проводити складні повітряні операції, необхідні, щоб перехопити у супротивника панування в повітрі. Логістична система Росії виявилося, мабуть, навіть ще гіршою. Російські вантажівки — погані в обслуговуванні, погані в керуванні та дуже нечисленні. Варто було російським військам просунутися вперед — і вони виявили, що доставка запасів, необхідних для їх просування, стає складнішою. Багато наступів просто зупинилися. Найвідоміший з них — 70-кілометрова колона техніки, що тягнулася до Києва з Білорусі.

Водночас нібито професійні російські солдати-добровольці були спантеличені тим, що вони роблять. Вони виявилися геть не готові зустріти жорсткий український опір і, судячи з фото, цілком готові кинути навіть найпередовішу російську техніку майже недоторканою. Тою мірою, як війна тривала, а втрати росіян зростали, солдати РФ ставали жертвами обмороження, відмовлялися виконувати накази і, принаймні, в одному епізоді намагалися вбити офіцерів.

Західні експерти, які вивчають російські збройні сили, могли і повинні були передбачити ці проблеми. Адже російських військових протягом щонайменше трьох десятиліть не просили проводити складні технологічні чи логістичні операції. Їхні недавні військові дії, такі як бомбардування Сирії, були досить простими операціями, в яких можна було використовувати авіацію для терору супротивника, нездатного ефективно вести вогонь у відповідь.

Щоб насправді зрозуміти ефективність збройних сил, аналітики мають досліджувати не лише те, як вони виглядають в електронній таблиці, а й те, як вони можуть функціонувати за умов хаосу та тиску на полі бою. Війна — надзвичайно важка та складна справа. Західні стратеги не можуть повернутися в минуле та змінити свої попередні оцінки. Будь-яка аналітична система, в якій поширена думка про те, що чудова й модернізована російська армія завоює Україну за лічені дні, перебуває в кризі. Ми можемо і повинні постаратися наступного разу зробити прогнози краще. Що ліпше світові лідери розуміють потенційні труднощі будь-якої війни, наприклад, у Східній Азії, то більше вони усвідомлюють, наскільки важко передбачити результат такої конфронтації. Наприклад, якби китайці спробували висадити десант на Тайвані, вони наважилися б на, можливо, найскладнішу військову операцію, яку їхні збройні сили ще ніколи не проводили. Я не можу сказати вам, що станеться, але знаю, що це піде не за планом. Війна ніколи не йде за планом.

Філліпс Пейсон О’Брайен, професор стратегічних досліджень у Сент-Ендрюському університеті в Шотландії

About The Author

admin

See author's posts